Оформлення відпустки для працівника під час воєнного стану

Регулювання трудових відносин в Україні зазнало кардинальних змін з моменту введення особливого правового режиму. Оформлення відпустки під час воєнного стану 2026 року базується на поєднанні норм класичного закону «Про відпустки» та спеціального закону № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Хоча конституційне право на відпочинок залишається непорушним, держава впровадила низку тимчасових обмежень, спрямованих на підтримку життєдіяльності економіки та критичної інфраструктури.

Щорічні відпустки

Щорічна основна відпустка — це базове право кожного працівника, проте в умовах війни її надання має свої особливості. Згідно з актуальним законодавством, обов’язок працедавця надавати відпустку зберігається, але він отримав право маневрувати термінами та тривалістю відпочинку персоналу.

Головним нововведенням є обмеження щорічної відпустки у 24 дня законом № 2136-IX. Якщо раніше 24 дні були мінімальним порогом, то сьогодні роботодавець має право (але не зобов’язаний) обмежити тривалість відпустки саме цим строком за поточний робочий рік. Це особливо актуально для категорій працівників, чия відпустка зазвичай є довшою (наприклад, освітяни або особи з інвалідністю).

«За рішенням роботодавця у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо загальна тривалість відпустки є більшою, невикористані дні не анулюються, а переносяться на період після скасування воєнного стану».

При цьому важливо врахувати наступні аспекти:

• Роботодавець має законне право відмовити у наданні будь-якої відпустки (крім соціальних у зв’язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною), якщо працівник залучений до роботи на об’єктах критичної інфраструктури.
• У разі звільнення працівника під час війни, він має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток, незалежно від встановлених обмежень на їх фактичне використання.

Надання додаткової відпустки під час війни

Додаткові відпустки – це окремий інструмент соціального захисту, який включає відпустки «на дітей», за роботу зі шкідливими умовами або за особливий характер праці. Надання додаткової відпустки під час війни має свої процедурні складнощі, особливо в частині документального підтвердження.

Найпоширенішим видом є соціальна додаткова відпустка для батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років. Її тривалість становить 10 календарних днів. Проте тут існують певні юридичні обмеження:

1. Право на відмову. Оскільки це додаткова відпустка, роботодавець на об’єктах критичної інфраструктури може відмовити у її наданні, пропонуючи її як альтернативу основній або переносячи на майбутнє.
2. Підтвердження невикористання. Для оформлення такої відпустки одним із батьків необхідно надати довідку з місця роботи іншого з батьків про те, що він/вона не користувалися цим правом у поточному році. В умовах евакуації або перебування одного з батьків за кордоном отримання такої довідки стає проблематичним.
3. Статус одинокого з батьків. Якщо отримати підтвердження від іншої сторони неможливо, працівник може надати документи, що підтверджують статус одинокої матері або батька.

Відпустка без збереження зарплати на період воєнного стану

Найбільш зручним інструментом у 2026 році залишається відпустка без збереження зарплати на період воєнного стану. Основна зміна, яку вніс спеціальний закон, – це скасування 15-денного обмеження тривалості такої відпустки протягом року.

Особливості неоплачуваних відпусток сьогодні:

• Працівник може перебувати у відпустці «за свій рахунок» протягом усього періоду дії воєнного стану, якщо на це є згода роботодавця. Це дозволяє зберегти робоче місце для осіб, які тимчасово не можуть виконувати обов’язки.
• Роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати (тривалістю до 90 днів) працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.
• Період перебування у відпустці без збереження зарплати (наданої за ст. 26 закону про відпустки) за загальним правилом зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Для правильного документування таких відпусток ми рекомендуємо такий алгоритм:

1. Отримання письмової заяви від працівника з вказанням причини та терміну.
2. Видання наказу по підприємству з чітким посиланням на відповідну статтю закону № 2136-IX.
3. Відображення відпустки у табелі обліку робочого часу.

Правильне кадрове адміністрування та подання звітності у 2026 році вимагають бездоганного знання законодавства, що постійно змінюється. Наша компанія забезпечить професійне ведення бухгалтерії ФОП та юридичний супровід трудових відносин, гарантуючи захист вашого бізнесу від штрафів держпраці. Щоб отримати консультацію, зв`яжіться з нами онлайн або телефоном.